Спроби діяльності команди Мінкульту еРепаблік в січні 2015 року вчергове довела, що українська культура, мова, традиції, є предметом для гонінь з боку антиукраїнських сил навіть на е-просторах. Захотілось згадати той тернистий шлях заборон, фізичного винищення, насильницького переселення тощо, який довелось пройти українцям за право бути народом, нацією, з своєю самобутньою культурою, мовою, традиціями. Можливо назва і не оригінальна, але більш підходящої назви для цієї статті ми не знайшли.
По подіям також можна прослідкувати, настільки "любить" і завжди "любила" Україну "братня" чи "сестринська" Росія. І не варто пеняти чи то на царську імперію Росію, чи то на СССР, суть ненависті Росії до всього українського та й не тільки лишається однаковою, міняється тільки антураж.
Ліквідація автономії української церкви, незаконне й насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархату і встановлення Московським патріархом контролю в Україні над церквою, освітою і культурою.
1689 р.
Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.
1690 р.
«Анафема» Московського собору на «киевские новые книги» - книжки П.Могили, К.Ставровецького, І.Галятовського, Я.Барановича, А.Радивиловського, І.Славинецького та інших, писані тодішньою українською літературною мовою.
1693 р.
Заборона Московського патріарха привозити до Москви українські книжки.
1708 р.
Листопад - Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців - 6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено).
1709 р.
Указ Петра І про запровадження цензури при друкуванні українських книжок у Москві.
1720 р.
Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки перед друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими, «дабы... особливого наречия в оных не было».
1721 р.
Указ Петра І про цензурування українських книжок. Знищення Чернігівської друкарні.
1729 р.
Указ царя Петра II (внука Петра І), який зобов'язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.
1755р.
Заборона Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
1764 р.
Інструкція Катерини II князю О. В'яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.
10 листопада — Указ Катерини II про ліквідацію в Україні гетьманського правління.
1766 р.
Заборона Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
1769 р.
Заборона Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.
1775 р.
Заборона Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
3 серпня - Маніфест Катерини II «Об уничтожении Запорожской Сечи и причисления оной к Малороссийской губернии» та про закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1783 р.
3 травня - Указ Катерини II про закріпачення селян у Лівобережній Україні.
1784 р.
Русифікація початкової освіти в Україні.
1786 р.
Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов'язковість «чистого российского языка» в Київській академії.
Заборона Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
1800 р.
Наказ Павла І про запровадження в Україні будівництва церков у московському синодальному стилі й заборона церковного будівництва в стилі козацького бароко.
1817 р.
Закриття Києво-Могилянської академії.
Запровадження викладання польською мовою в усіх початкових і вищих народних школах Галичини, яка входила в той час до Австро-Угорської імперії.
1831 p.
Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в Україні).
1834 р.
Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації «Юго-Западного края».
1847 р.
Березень-квітень - Розгром «Товариства св. Кирила і Мефодія» у Києві, арешт його учасників і покарання ув'язненням та засланням у віддалені губернії Росії. Посилення переслідувань української мови, літератури та культури.
5 квітня - Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка рядовим солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І «під найсуворіший нагляд, із забороною писати й малювати», що було рівнозначне ув'язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.).
1859 р.
Заміна австро-угорською владою української абетки латинською у Східній Галичині та на Буковині.
1862 р.
Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих.
1863 р.
18 липня — Циркуляр міністра внутрішніх справ Роси П.Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії («Валуєвський циркуляр»).
1869 р.
Укази царської адміністрації про доплати чиновникам «в десяти Юго-Западных губерниях лицам русского происхождения, исключая, однако, местных уроженцев», за успіхи в русифікації України.
1876 р.
18 травня - Таємний Емський указ Олександра II про заборону ввезення з-за кордону до імперії будь-яких українських книг і брошур, заборону українського театру й друкування українською мовою оригінальних творів художньої літератури, текстів українських пісень під нотами.
1881 р.
Циркуляр міністерства внутрішніх справ на роз'яснення Емського указу всім губернаторам Росії.
Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою.
1883 р.
Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.).
1886 р.
Укази царської адміністрації про доплати чиновникам «в десяти Юго-Западных губерниях лицам русского происхождения, исключая, однако, местных уроженцев», за успіхи в русифікації України.
1888 р.
Указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами.
1895 р.
Заборона українських книжок для дітей.
1899 р.
Заборона української мови на Археологічному з'їзді в Києві
1903 р.
Заборона української мови на Археологічному з'їзді в Києві та на відкритті пам'ятника І. Котляревському в Полтаві.
1907 р.
Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905-1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури.
1908 р.
Указ сенату Російської імперії про «шкідливість» культурної та освітньої діяльності в Україні, «могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности».
1910 р.
Циркуляр П.Столипіна про заборону створення «инородческих товариществ, в том числе украинских и еврейских, независимо от преследуемых ими целей».
1914 р.
Березень - Заборона царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.
Вересень - Арешт і страта відступаючими австрійцями та угорцями сотень українців без слідства й суду за підозрою в прорусинських симпатіях (30 тис. галичан і буковинців було інтерновано в концтаборах).
Указ Миколи II про скасування української преси. Заборона в окупованих російською армією Галичині та на Буковині вживання української мови, друкування книг, газет і журналів українською мовою. Розгром товариства «Просвіта», зруйнування бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка. Депортація багатьох тисяч свідомих українців до Сибіру.
1918 р.
7 січня - Наступ більшовицьких військ під проводом В. Антонова-Овсієнка на Лівобережжя й Південну Україну.
29 січня - Битва під Крутами між 4-тисячною більшовицькою армією М. Муравйова та 300 національно свідомими київськими студентами (всі юнаки загинули в нерівній борні).
11 листопада - Румунські війська захопили Чернівці, а згодом - і решту Північної Буковини.
листопад - Польські війська окупували Лемківщину, Надсяння, Холмщину та Підляшшя.
21 листопада - Поляки захопили Львів.
28 листопада - Скликаний румунами «Генеральний конгрес Буковини» проголосив злуку Буковини з Румунією.
Початок грудня - Другий наступ більшовицьких військ на Україну.
18 грудня - Французько-грецький десант в Одесі.
1919 р.
Січень-березень - Війська Антанти захопили Південно-Західну Україну з м.Одесою, Миколаєвом, Херсоном.
15 січня - Чеські війська захопили Ужгород.
23-31 січня - Хотинське повстання проти румунської окупації Бессарабії.
Травень-червень - Окупація Східної і Південної України військами А.Денікіна.
31 серпня - Захоплення Києва денікінцями.
Жовтень - Армія А.Денікіна зайняла Правобережну Україну.
7 листопада - Початок третього наступу більшовиків на Україну (до середини лютого 1920 р. вони витиснули війська А. Денікіна з України).
16 грудня - Більшовики втретє захопили Київ.
1920 р.
20 січня - Скасування поляками Галицького Крайового Сейму та Крайового Виділу і поділ Галичини на 3 воєводства. Заборона української преси, підпорядкування шкільництва польському міністерству освіти.
26 травня - Контрнаступ більшовиків на Україну (12 червня вони зайняли Київ, у липні- серпні - майже всі українські землі, за винятком Галичини).
1921 р.
Серпень - Більшовики розгромили загони Н. Махна.
22 листопада - Розстріл більшовиками 359 полонених бійців армії УНР під проводом Ю.Тютюнника під м.Базар на Житомирщинні.
1921-1923 рр.
Голод у степових районах України, спричинений політикою «воєнного комунізму» та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок якого загинуло до 1,5 млн. селян.
1924 р.
26 липня - Прийняття в Румунії закону, на підставі якого українців проголошено тими румунами, що «забули свою рідну мову». Посилена румунізація всіх видів шкільної освіти (завершена 1927 р.).1924 р., 31 липня - Заборона української мови в польських державних та самоуправних установах Західної України.
1926 р.
25 травня - вбивство С. Петлюри в Парижі агентом НКВС С.Ш.Шварцбардом .
1929 р.
Вересень - Арешт визначних діячів української науки, культури й УАПЦ за «належність» до вигаданих ОДПУ Спілки Визволення України (СВУ) та Спілки Української Молоді (СУМ).
1929-1930 рр.
Перша фаза колективізації й «розкуркулення» в Україні. Виселення сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру та на Далекий Схід.
1930 р.
28-29 січня - Надзвичайний Церковний Собор у Києві ліквідував УАПЦ і Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР). Арешт митрополита М. Борецького та інших церковних діячів.
9 березня-9 квітня - Судовий процес у Харкові над 45-ма діячами української науки, літератури, культури, УАПЦ за належність до так званої «Спілки Визволення України» (СВУ).
Вересень-листопад - «Пацифікація» (жорстокі репресивні акції за наказом Ю. Пілсудського проти українського населення та провідних діячів українського політичного і культурного життя) в Галичині. Нищення українських культурних установ, кооперативів, масові арешти.
1931 р.
Лютий - Арешти колишніх діячів УНР (В.Голубович, П.Христюк, М.Шраг та ін.).
Лютий - Депортація М. Грушевського до Москви.
1932 р.
23 квітня - Постанова ЦК ВКП(б) про ліквідацію літературних організацій і утворення єдиної Спілки письменників СРСР.
7 серпня - Ухвалення ЦК ВКП(б) і Раднаркомом СРСР закону «Про охорону соціалістичної власності», який за «присвоєння» селянами навіть жмені колгоспного зерна карав розстрілом або концтабором.
23 грудня - Поляки стратили бойовиків ОУН В.Біласа і Д.Данилишина.
1933 р.
Кінець 1932 - весна 1933 року - Організація більшовицьким режимом штучного голодомору в Україні, унаслідок якого загинуло 8 млн. українських селян. Масове переселення росіян у вимерлі українські села.
13 травня - Самогубство М. Хвильового як протест проти погрому більшовицьким керівництвом української культури.
7 липня - Самогубство М. Скрипника, доведеного до відчаю більшовицькою владою.
Погром українців на Кубані.
22 листопада - Постанова ЦК КП(б)У про припинення українізації.
1934-1941 рр.
Знищення архітектурно-культурних пам'яток у різних містах України, арешт і страта 80% української інтелігенції.
1934 р.
18 червня - Створення польським урядом концентраційного табору в Березі-Картузькій, у якому перебувало значна кількість українських політичних діячів.
13-15 грудня - У зв'язку з убивством С.Кірова засуджено до розстрілу діячів української культури, серед яких - письменники Г.Косинка, К.Буревій, Д.Фальківський, О.Близько, І.Крушельницький та ін.
1936 р.
13 січня - Варшавський процес над 12-ма членами ОУН, звинувачених у вбивстві Б. Пєрацького. Засудження керівників ОУН С. Бандери, М. Лебедя та М. Карпинця до смертної кари.
Квітень - арешт і розстріл Ю. Коцюбинського як нібито керівника українського троцькістського центру.
1936 р., жовтень - 1938 р., листопад - Чергова чистка КП(б)У і масовий терор в Україні (так звана «єжовщина»).
1937 р.
19-20 квітня, 23 червня - Два політичні процеси румунського військового суду над українськими націоналістами на Буковині, яких було звинувачено в революційній діяльності та в заперечуванні законності румунської влади над українськими землями.
30 серпня - Самогубство голови уряду УРСР П. Любченка.
Друга половина - Ліквідація майже всього складу уряду УРСР і всього ЦК КП(б)У.
Листопад - Масовий розстріл ув'язнених на Соловках українських письменників та інших діячів української культури (до 20-річчя жовтневого перевороту).
1938 р.
Сталінська постанова «Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР».
24 квітня - впровадження російської мови як обов'язкової в усіх школах України.
23 травня - вбивство Є. Коновальця більшовицьким агентом у Роттердамі.
Посилення русифікації України у зв'язку з рішеннями XIV з'їзду КП(б)У 13-18 червня.
1939 р.
Розгром польською владою української православної церкви на Холмщині (знищено 189 церков, а 149 було передано римо-католикам).
1939-1941 рр.
Широкомасштабні репресії органів ДКВС проти українців західних областей. Масові депортації українського населення у віддалені райони СРСР.
1941 р.
С
ічень «Процес 59» членів ОУН у Львові.
22 червня - початок Другої світової війни для України.
30 червня - захоплення німцями Львова, Галичини (липень), згодом - усієї України (19 вересня - Києва, 26 жовтня - Одеси, 24 жовтня - Харкова, у липні-серпні 1942 р. - Слобожанщини й Кубані). У ході війни на фронтах загинуло 8,8 млн. українців (загальні втрати України у Другій світовій війні становлять 17 млн. осіб), зруйновано 30 тис. сіл та 870 міст, знищено щонайменше 45% економіки.
12 липня - арешт німецькими окупантами організаторів Українського Державного Правління у Львові на чолі з Я.Стецьком, а згодом - і С.Бандери (перебував у концтаборі до вересня 1944 р.).
Кінець липня-серпень - знищення більшовиками під час відступу радянських військ до 15 тис. українських політичних в'язнів, що перебували у в'язницях Львова, Золочева, Дубна, Рівного, Луцька, Києва, Харкова та інших міст. Розстріл у Києві агентами НКВС групи видатних діячів української культури, серед яких — українська письменниця й громадська діячка Л.Старицька-Черняхівська, оперний співак М.Донець та ін. Депортація відомих українських діячів у віддалені райони СРСР, під час якої багато з них загинуло або були знищені НКВД (В.Свідзінський, І.Юхименко, А.Кримський, К.Студинський, П.Франко та ін.).
1 серпня - включення німцями Галичини до Генеральної Губернії (дистрикт Галичина).
19 серпня - передача Румунії української території між Дністром і Бугом (так звана «Трансністрія») на підставі німецько-румунського договору.
20 серпня - створення Рейхскомісаріату України на чолі з Е.Кохом зі столицею в м. Рівному.1941 р., 30 серпня — Вбивство в Житомирі провідних членів ОУН О.Сеника та М.Сціборського.
15 вересня - масовий арешт німецькими окупантами членів ОУН С.Бандери. Початок підпілля й активної боротьби ОУН проти німецько-фашистських окупантів.
Грудень - арешт і розстріл (у лютому 1942 р.) в Києві німецькими окупантами групи українських націоналістів, у тому числі поетеси Олени Теліги.
1942 р.
13 лютого - початок примусового вивезення українців («остарбайтерів») з центральних і східних областей на роботу до Німеччини (протягом 1941—1944 рр. було вивезено до 2,5 млн. осіб).
25 липня - німецькі окупанти розстріляли в Києві крайового провідника ОУН Д.Мирона-Орлика.
25 липня - три військові угорські суди над приблизно 150 членами націоналістичного підпілля на Закапратті.
1944 р.
Червень у німецькому концтаборі Заксенгаузен закатовано українського письменника Олега Ольжича-Кандибу (сина О. Олеся).
1944-1955 рр.
Після заміни німецьких окупантів російськими каральні акції органів НКВД СРСР проти українських сил опору, в процесі яких було вбито понад 150 тис. бійців УПА та ОУН, заарештовано понад 100 тис. і депортовано до Сибіру понад 200 тис. осіб із західних областей України.
1945 р.
Ув'язнення українських греко-католицьких владик на чолі з митрополитом Й. Сліпим.
1946 р.
8-10 березня - Ліквідація греко-католицької церкви і підпорядкування парафій Російській православній церкві.
Березень - Закритий судовий процес у Києві над греко-католицькою церковною ієрархією на чолі з митрополитом Й. Сліпим.
24 серпня - Постанова пленуму ЦК КП(б)У «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури у «Нарисі історії української літератури», різка критика часописів «Вітчизна» і «Перець» (ця постанова була згодом підтверджена XVI з'їздом КП(б)У 25—26 січня 1949 р.).
1946-1949 рр.
Ліквідація російськими шовіністами українських культурних здобутків під час Другої світової війни («ждановщина»).
1947 р.
3 березня - Призначення Л. Кагановича першим секретарем ЦК КП(б)У і нова «чистка» серед українських культурних кадрів, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі».
Квітень-травень - Депортація лемків та українців з Холмщини до північної та західної Польщі (операція «Вісла»).
1949 р.
Чергова «чистка» в КП(б)У у зв'язку з рішеннями її XVI з'їзду 25-28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949 р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22 175 її членів).
28 серпня - скасування уніатської греко-католицької церкви на Закарпатті на релігійному з'їзді в Мукачеві.
1950 р.
5 березня - у сутичці із загонами МВД біля м. Львова загинув головний командир УПА Т. Чупринка (Р. Шухевич).
28 квітня - ліквідація УГКЦ на Пряшівщині (Чехословаччина).
1951 р.
2 липня - Погромні статті в московській газеті «Правда» проти «націоналістичних ухилів в українській літературі» (різка критика вірша В. Сосюри «Любіть Україну» та лібрето опери «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука і В. Василевської).
1954 р.
23-26 березня - XVIII з'їзд КПУ схвалив набір юнаків і дівчат з України на Сибір і до Казахстану для освоєння цілинних і перелогових земель (протягом 1952-1956 рр. туди виїхало приблизно 100 тис. осіб).
7 липня - Таємна постанова ЦК КПРС про посилення антирелігійної пропаганди.
1957-1961 рр.
Посилені антирелігійні акції в УРСР, ліквідація приблизно половини церковно-релігійних установ (парафій, монастирів, семінарій).
1958 р.
12 листопада - постанова Пленуму ЦК КПРС «Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти», на основі якої Верховна Рада УРСР ухвалила закон від 17 квітня 1959 р., спрямований на посилену русифікацію України (зокрема, про необов'язкове, а «за бажанням батьків» вивчення української мови в російських школах України).
1959 р.
15 жовтня - Убивство С. Бандери агентом КДБ Б. Сташинським.
1961 р.
Січень - закритий суд у Львові над членами Української Робітничо-Селянської Спілки (Л. Лук'яненко, І. Кандиба, С. Вірун та ін.), які обстоювали право виходу УРСР зі складу СРСР. Засудження Л. Лук'яненка до смертної кари.
Жовтень - прийняття нової програми КПРС її XXII з'їздом, яка проголошувала політику «злиття націй» і подальшу русифікацію союзних республік.
1962 р.
Судовий процес над 20 членами Львівського Українського Національного Комітету, чотирьох з яких було засуджено до розстрілу.
1963 р.
Підпорядкування національних Академій наук союзних республік московській Академії наук СРСР.
1964 р.
24 травня - умисний підпал Державної Публічної Бібліотеки АН УРСР у Києві; протест громадськості (самвидавний матеріал «З приводу процесу над Погружальським»).
1965 р.
Серпень-вересень - перша велика хвиля арештів українських діячів в Україні (Богдан і Михайло Горині, П.Заливаха, С.Караванський, В.Мороз, М.Осадчий, А.Шевчук та ін.).
1967 р.
3 серпня - Арешт В.Чорновола (був засуджений на 3 роки ув'язнення в таборах суворого режиму).
1968 р.
26 листопада, 14 грудня - зумисні підпали у Видубицькому монастирі в Києві.
1969 р.
Червень - лист українських політичних в'язнів (М. Гориня, І. Кандиби, Л. Лук'яненка) до Комісії охорони прав людини в ООН про отруювання політв'язнів.
1970 р.
Січень - судовий процес проти І.Сокульського, М.Кульчицького, В.Савченка - ініціаторів «Листа творчої молоді Дніпропетровська» проти русифікації.
28 листопада - трагічна смерть (убивство) української художниці А. Горської у Василькові на Київщині.
1971 р.
22 травня - виступ А. Лупиноса біля пам'ятника Т. Шевченкові в Києві і його арешт.
17 червня - помер у таборі Дубровлагу український політичний в'язень М. Сорока.
Літо - нищення могил Українських січових стрільців на Янівському цвинтарі у Львові.
1972 р.
Січень-травень - Друга велика хвиля арештів в Україні (В.Чорновіл, Є.Сверстюк, І.Світличний, І.Дзюба, М.Осадчий, В.Стус, І.Калинець, І.Стасів-Калинець, о.В.Романюк (згодом - патріарх Володимир УПЦ КП), Н.Світлична, Ю.Шухевич та ін.).
Травень - Усунення з посади першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста за український націоналізм; чистка керівних кадрів КПУ.
1977 р.
5 лютого - арешт членів Української Гельсінської групи (УГГ) М.Руденка й О.Тихого; суд над ними 23 червня - 1 липня і вирок М.Руденкові 7 років ув'язнення та 5 років заслання й О. Тихому відповідно 10 та 5 років.
4 квітня - Арешт членів УГГ М.Матусевича і М.Мариновича (засуджені 23-30 березня 1978 р. на 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму і 5 років заслання).
12 грудня - Другий арешт Л.Лук'яненка в Чернігові (був засуджений у липні 1978 р. на 10 років ув'язнення і 5 років заслання).
1978 р.
11 листопада - Директива колегії Міністерства освіти УРСР «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки» (посилення русифікації).
1979 р.
Березень-жовтень - нові арешти українських діячів в Україні: О.Бердника (6 березня), Ю.Бадзя (23 квітня), Ю.Литвина (6 серпня), М.Горбаля (23 жовтня) та ін. (усі вони були засуджені до максимальних строків ув'язнення в таборах суворого режиму й заслання у віддалені райони Росії).
18 травня - вбивство агентами КДБ композитора В.Івасюка біля Львова.
29 травня - ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів СРСР.
1980 р.
Червень - арешт засновника УГГ Оксани Мешко.
1981 р.
Арешт українських політичних діячів С.Набоки, Л.Мілявського, Л.Лохвицької.
1983 р.
Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в школах і виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови та літератури («Андроповський указ») та директива колегії Міністерства освіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення русифікації.
1984 р.
Померли в таборах О.Тихий, Ю.Литвин, В.Марченко.
1985 р.
4 вересня - у концтаборі помер поет В. Стус.
1986 р.
26 квітня - катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції (побудованій за рішенням Москви всупереч протестам українських учених і широкої громадськості), яка призвела до тяжких наслідків, рівнозначних геноциду.
1989 р.
Постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову (російську) в СРСР.
1990 р.
Квітень - постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.
1992 р.
З паспорта громадянина України вилучено графу "національність". Колишні політв'язні "нової" Верховної ради "Незалежної" України радіють ліквідації офіційної українськості і перетворенню етнічної нації у безлику "політичну націю"
2012 р.
5 червня приймається закон Коліснічєнка-Ківалова "Про засади державної мовної політики", який офіційно узаконює російську мову і робить українську "необов'язковою".
Весь цей довгий перелік дат і подій свідчить про цілеспрямоване проведення політики етноциду і геноциду проти українського народу, яке тривало століттями.
Етноцид - різновид етнонаціональної політики (політичної поведінки), спрямованої на знищення ідентичності й культури конкретного народу (етносу). На відміну від
геноциду, який досягає тієї самої мети шляхом фізичного винищення людей, належних до етносу, етноцид може проводитися комплексом заходів, що руйнують системні зв'язки всередині народу, підштовхуючи його представників до переходу в іншу етнічну якість. Головна лінія в політиці етноциду - знищення основних ознак етносу (етнічної території, мови, культури, історичної пам'яті, самосвідомості). Найбільше зусиль у здійсненні політики етноциду докладається для знищення національних мов.
Насправді ж етноцид і геноцид мають міцний зв’язок (саме тому вищеприведеному переліку дат наведені події, які відносяться як до першого, так і до другого явища). Через вчинення геноциду стосовно певної етнічної спільноти, крім фізичної її загибелі чи її частини, часто відбувається і її етнічна асиміляція. У свою чергу трансформація етнічної свідомості зі зміною етнічної самоназви не вбиваючи фізично конкретних осіб вбиває цілий етнос, або його частини. Трансформаційні етнічні процеси бувають довготривалим наслідком порівняно короткого періоду вбивства частини етнічної спільноти.
Геноцид-голодомор 1932–1933 рр. одним з наслідків мав швидку зміну етнічної самосвідомості тих частин українського етносу, що мешкали на етнічно українських та змішаних територіях РФСР, прилеглих до УРСР. Сприяло цьому і згортання заходів, що підтримували відтворення українських етнічних рис серед молоді й дітей (в освіті, професійній культурі, інформаційній політиці тощо.
Довготривала політика нищення українства принесла свої гіркі і болючі плоди. Наймасовішими наслідками етноциду українців у XX ст. є такі:
1. У період 1929–1987 рр. — уневиразнення, «розмивання», «затуманення» етнічної самосвідомості, так зване «зближення» її з російською в усіх територіальних і соціальних групах українців (це явище часто називають денаціоналізацією, що є невдалим терміном);
2. Перетворення великої частини українців на етнічних росіян;
3. Перетворення значної частини українців на поляків;
4. Перетворення певних частин територіальних груп українців на білорусів, румунів, словаків, угорців (перелічено в порядку спадання чисельності втрачених груп).
В СРСР політика геноциду й етноциду щодо етнічних українців суттєво погіршила демографічне відтворення групи і передачу питомо українського духовного й матеріального набутку від старших поколінь молодшим. У 1980-х роках українці СРСР перебували у стані напівзросійщеного етносу, що втратив значну частину своєї етнічної території.
По матеріалам сайту „Ізборник” (
http://izbornyk.org.ua/pivtorak/pivt15.htm) підготувала
Суперпіксі.
Примітка редактора.
Матеріал подається не для того, щоб ми звинувачували у всіх бідах оточуючих, мовляв нам винні ті, ті і ті, а принаймні не цурались свого, того що дано нам сьогодні. Поки чубимось між собою, приходять ті, що зі сторони, і не важливо хто саме, і беруть нас голими руками як в РЖ так і на "Рєпі".
