Історія однієї української колядки

      Нагадаю, що цикл зимових свят на Україні розпочався ще в грудні і буде тривати аж до кінця січня. Сьогодні мова піде про одну з найбільш знаних і співаних колядок. Мова піде про колядку „Нова радість стала”.

Нова радість стала, яка не бувала,

Над вертепом звізда ясна на весь світ засіяла.

Де Христос родився, з Діви воплотився,

Як чоловік пеленами убого вповився.

Просиме тя царю небесний владарю

Даруй літа щасливії цьому господарю

Цьому господарю тай цій господині

Даруй літа щасливії всій його родині.

      Це традиційний варіант колядки, в якій величається Христос. Одначе ця колядка має безліч варіантів, написаних в різні часи, різними авторами. Мені видався найбільш несподіваним варіант колядки, написаний у 1920-х роках, текст якої широко друкувався в тогочасних пісенниках.
      Християнську віру в спасіння через Христа спробували замінити на віру в Леніна, а Царство Небесне було відповідно замінено на царство людини. І мене хтось буде переконувати, що комунізм це не релігія?

Нова радість стала, яка не бувала:

Зоря ясна п'ятикутня на весь світ засіяла.

Упали вівтарі, покотились царі.

Слава люду робочому, чабанам, шахтарям!

Слава й цьому господарю, його господині.

Хай щасливо проживають у новій родині!

Не так господарю, а як його дітям.

Хай щасливо виростають, щоб дуків побити.

      А це ще один варінт совітської „колядки”, що був зафіксований у тих же 20-х роках на Вінничині:

Нова радість стала, яка не бувала:

Довгожданна зірка волі в Жовтні засіяла.

Де цар був зажився, з панством вкорінився,

Там з голотою простою Ленін появився.

      Не можу оминути увагою й інший час, який народив нові варіанти „Нової радості” - це час боротьби УПА. До початку воєнних дій між фашистською Германією і комуністичними Совєтами по всій Західній Україні відбулись сумнозвісні події, що спричинились до величеної кількості смертей українців, викорінення, вивезення сімей, цілих сіл до Сибіру. Різдво Христове з радісного свята, напоєного святістю і надією перетворилось в сумний Святвечір.
      Поет-підпільник Михайло Дяченко - „Боєслав” переспівав „Нову радість” і назвав свою колядку „Сумний Святий вечір”. Колядка настільки відповідала настроям тогочасного західноукраїнського люду, що надовго увійшла в домівки. Змінювався лише рік Святвечора. Згодом текст колядки постійно доповнювався. Зрештою, вона стала народною.

     Українська Різдв'яна колядка часів УПА, котру співають в усій Карпатській Україні від Буковини й Гуцульщини до Лемківщини нараховує стільки куплетів, що для заспіву їх усіх потребує цілу ніч, од Свят Вечора й до рана.

Сумний Святий Вечір в 46-м році,

По всій нашій Україні плач на кожнім кроці. / 2

Сіли вечеряти, а діти питають:

"Мамо, Мамо, де наш Тато? Чом не вечеряють?" / 2

Тато на чужині за синами плаче,

Мав він їх, як трьох соколів, більше не побачить. / 2

Один син у Сибіру, другий у Берліні,

Третій пішов у Бандери, щоб служити Україні! / 2

Сумний Святий Вечір в 46-м році,

По всій нашій Україні плач на кожнім кроці. / 2

      Ця колядка відрізняється від того, що написав Михайло Дяченко, тут співавтором є український народ.
      Перу поета-підпільника належить ще одна колядка „На столі на сіні”, співана на мотив „Нова радість”:

На столі на сіні 

(повстанська колядка 8.12.1946 р.)

На столі на сіні

Свічка сльози ронить,

Сумно, сумно у хатині —

Мати б'є поклони:

О, змилуйся, Христе,

Зглянься, Божа Мати, -

Замініть мої Ви сльози

І тяжке прокляття.

Де ж ти, любий сину?

Де ж ти, мила дочко?

І цілує, к серцю тулить

У крові сорочку.

На Різдво уранці

Сніжок пролітає,

Сива мати, мов зозуля,

З горя умліває...

- Ой прилети, сину,

З раю, з того світа,

Відплати катам за мене

В хаті неогрітій!

Ой прилети, доню,

3 дикого Сибіру —

Розпинають Україну,

Її славу й віру!

Вислухай молитву,

Боже щедрий, Боже! -

Хай блаженна наша зброя

Ката переможе!

      Пройшов час, визволилась Україна від совітської окупації, а колядка „Нова радість” знову переспівана, але в ній уже повернулась Надія. Судячи по всьому колядка, написана в 1990-х роках, автор невідомий:

Гей, по всьому світу

Нова радість стала:

Ще не вмерла Україна,

Воля й слава не пропала!

Не забули, браття,

Ми страшну годину,

Як душили душогуби,

Нашу неньку Україну.

В кайдани кували,

По тюрмах саджали,

Тисячами люд невинний

В сиру землю закопали.

Скрізь руїни й сльози,

Сум і жаль, і туга:

Отакі сліди лишали

Нам московськії катюги.

Всі надії нині

Лиш на тебе, Боже,

Що державу збудувати

Україні допоможеш!

Щоб Тебе славити

І Тобі служити,

Від усяких супостатів

Твою віру боронити!

Нова радість стала,

Яка не бувала:

Ще не вмерла Україна,

Воля й слава не пропала!

      Отака насичена, іноді несподівана, доля випала найвідомішій українській колядці „Нова радість стала”.

Христос народився!


Матеріал підготувала Superpixie ^_^